Автор: med1

Коли батьки помічають у дитини підозрілі порізи чи опіки, їхня перша природна реакція – з’ясувати причину. Син чи дочка запевняє, що це трапилося випадково. Але ситуація повторюється, і тоді стає зрозуміло – дитина наносить їх собі сама.

Таке навмисне пошкодження свого тіла і завдання собі болю називається селфхарм (з англ. self-harm – самоушкодження). І це не спроба привернути увагу батьків, адже найчастіше підліток приховує від них свої дії та сліди на тілі.

Психологи фонду “Голоси дітей” фіксують: влітку 2023 року діти та їх батьки почали частіше звертатися з запитом щодо селфхарму. 63% психологів фонду стикалися з таким запитом протягом літніх місяців. Це – наслідок стресу через війну. 

Яким буває самоушкодження? Це патологія?

Селфхарм – це форма деструктивної поведінки, коли людина навмисно завдає собі шкоди. Позаяк це відхилення від здорової поведінки, селфхарм є патологією. Проте це не спосіб самогубства, людина не має на меті накласти на себе руки – хоча у деяких випадках необережність призводить до загибелі.

Найрозповсюдженіша форма – порізи гострими предметами. Це не обов’язково має бути ніж – підлітки можуть діставати леза з канцелярських точилок чи застосовувати канцелярські ножі. На другому місці – опікання себе запальничками чи свічками.

Інші форми зустрічаються набагато рідше: виривання волосся, самопобиття або побиття свого тіла об стіну, навмисне ламання кісток. Також до селфхарму можна віднести відмову від води та їжі, невпорядковані сексуальні зв’язки з елементами насилля, алкогольні та наркотичні залежності.

Згідно з даними Міжнародної асоціації здоров’я за 2021 рік, селфхарм “молодшає” – протягом останніх років його діагностують не тільки у підлітків, а й у дітей 8–9 років. Загалом до цієї патології можуть вдаватися люди будь-якого віку, в тому числі дорослі.

Чому підлітки вдаються до самоушкоджень?

Існує міф, ніби дитячий та підлітковий селфхарм – спроба привернути увагу дорослих. Але це не так. Найчастіше діти ховають порізи чи опіки. Розповідають про них друзям, але не батькам.

Три основні причини, чому дитина вдається до селфхарму:

• Доводить собі власне існування. Підліток може не відчувати повною мірою, що він існує. Наприклад, його постійно ігнорують у школі та вдома. Батьки зайняті роботою, меншими дітьми, власними сварками чи депресіями. Немає жодного колективу, де б він знайшов визнання, як-от у творчих чи спортивних гуртках. Тому, щоб отримати відгук на своє існування, підліток починає шкодити своєму тілу. У ці моменти він відчуває, що живе, стає видимим сам для себе.
• Повертає собі контроль над тілом і життям. У житті підлітка все розписано: школа, гуртки, вступ до конкретного вищого закладу. Батьки контролюють кожний крок дитини та накладають на неї свої очікування та уявлення, зокрема про бажану поведінку, риси характеру, зовнішність. Проте у підлітковому віці дитина має потребу в усвідомленні власної особистості як окремої: хто я, чого я хочу, з ким я хочу бути? Якщо у неї немає інших можливостей самій робити важливі вибори у житті, вона подавляє багато почуттів і згодом реалізує накопичену агресію через селфхарм: “це моє тіло – що хочу, то і роблю”.
• Карає себе. У підлітка можуть бути різні приводи вважати себе “поганим”. Можливо, він звинувачує себе у тяжкій хворобі чи смерті близької людини, розлученні батьків, проблемах у сім’ї. Або у тому, що не відповідає вимогам своєї родини. Наприклад, батьки забороняють йому виражати негативні почуття: “Ми родина, у якій не скандалять”. Але агресія накопичується, і виникає потреба її позбутися. Тоді селфхарм – спосіб прожити свої переживання та водночас покарати себе за “провину”.

У будь-якому випадку самоушкодження – це, фактично, крик про допомогу. Дитина не наважується напряму поговорити з батьками про наболіле і не знає, як інакше розрядити свою напругу та справитися з почуттями. Тоді вона навмисно спричиняє собі фізичний біль, щоб заглушити психологічний.

Що робити, якщо побачили у дитини порізи чи інші ознаки селфхарму?

Зазвичай перша реакція батьків – переляк і злість. Але варто розуміти: насваривши дитину, ми не усунемо причину, яка спонукає її до самоушкодження. Можливо, на деякий час підліток і припинить це робити, але шукатиме інший шлях виразити свої переживання – можливо, ще більш деструктивний.

Ще один важливий момент: у момент селфхарму дитина відчуває полегшення, але за деякий час у неї посилюються сум, вина та сором за свій вчинок. Аби їх заглушити, вона повторює знайомі дії та знову собі шкодить. Виникає замкнене коло. Єдиний спосіб його розірвати – не соромити підлітка ще більше, а, навпаки, допомогти розрядити почуття через довірливу розмову про те, що його бентежить.

Отже, не потрібно залякувати, докоряти, принижувати, обзивати. Фрази: “Що ти наробив?”, “Ти зовсім дурний?”, “Я зараз подзвоню татові й усе розповім” – лише зменшать рівень довіри.

Краще щиро висловити своє занепокоєння та запросити сина чи дочку до діалогу: “Я бачу на твоєму тілі поранення. Що сталося?”.

Ймовірно, дитина відмахнеться, що це сталося випадково. Тоді слід продовжувати розмову: “Як це вийшло? За яких обставин? Я тривожуся за тебе. Я не розумію, як можна було так поранитися. Мені здається, це не випадково. Може, ми спробуємо про це поговорити?”.

Не бійтеся зізнатися дитині, що розгублені та тривожитеся за неї. Навпаки, підлітку важливо відчувати, що він для вас важливий.

Якщо дитина зізнавалася, що це селфхарм, спитайте про причини: “Як ти дійшов/дійшла до цієї ідеї?”, “Що саме тебе непокоїть?”. Не засуджуйте її вчинок.

Ваше завдання – отримати уявлення про те, що відбувається, та спробувати розв’язати проблему.

У якому випадку не обійтися без допомоги психолога?

Якщо дитина не йде на контакт, не зізнається у селфхармі або знову завдає собі шкоди після розмови, є сенс звернутися до спеціаліста. Це може бути це психолог, психотерапевт або психіатр – залежить від ступеня травмованості дитини.

Не варто боятися залучати фахівця. Це не соромно й не означає, що ви – погані батьки та не впоралися з вихованням. Можливо, дитина за щось відчуває провину або стикнулася з булінгом у школі – і не хотіла вам про це розповідати. Або дитина закрита, тому важко довіритися комусь з дорослих.

Зазвичай психолог працює не тільки з дитиною, а з усією родиною. Потрібно не тільки дати підлітку інструменти та стратегії конструктивного розрядження напруги, а й системно попрацювати із взаємовідносинами у сім’ї. Кінцева мета – відновити рівень довіри та повернути дитині відчуття захищеності, потрібності, почутості та поміченості. Тоді, стикнувшись з проблемами, вона не шкодитиме собі, а звертатиметься до батьків за допомогою.

Іноді вистачає й консультації тільки з батьками. Був випадок: мама помітила, що її дочка подряпала собі руки, й звернулася за допомогою. У результаті дочка розповіла їй, що відбулося і чому. Після цього вони змогли налагодити стосунки. Домовилися: якщо дитина знову відчуває сильні переживання, то каже мамі “кодове” слово – наприклад, “ситуація “альфа””. Й тоді мама обов’язково відкладає всі справи та вислуховує дитину.

Що робити, якщо дитина відмовляється йти до фахівця?

Відмова від допомоги – ознака тяжкого випадку, і тоді не обійтися без лікаря-психіатра.

Батькам важливо зрозуміти: самоушкодження – це патологія, яка не пройде сама по собі. Як ви ведете дитину до лікаря, якщо у неї болить живіт, так само потрібно подбати і про ментальне здоров’я.

Поясніть дитині: “Я несу за тебе законодавчу відповідальність до 18 років. Якщо ми зараз не будемо розв’язувати цю проблему, це може погано закінчитися і для тебе, і для мене. Мені не байдуже, що з тобою відбувається, тому ми підемо до лікаря”.

Це одна з тих ситуацій, де обов’язок батьків – взяти владу у свої руки. Варто поважати та підтримувати сина чи дочку, але все ж таки не забувати, що ви у вертикальних відносинах. Чіткі кордони потрібні насамперед дитині, щоб відчувати опору та присутність у своєму житті авторитетної та досвідченої дорослої людини.

Чи існує профілактика селфхарму? 

Найкраща профілактика селфхарму – постійний контакт з дитиною та довірливі стосунки. Наголошуйте, що дитина для вас важлива. Проговорюйте напряму: “Я люблю тебе. Я можу бути зайнятий/зайнята, але якщо я тобі потрібний/потрібна, ти завжди можеш до мене звернутися – і ми знайдемо час поговорити”. Раз у раз нагадуйте дитині, що вона має право на вашу увагу.

Пояснюйте дитині, що ви можете її насварити – адже іноді вона може зробити щось таке, що ви не розділятимете. Але це не зруйнує ваші стосунки, ви не перестанете її любити та зробите все, аби допомогти. Тоді у дитини сформується уявлення, що родина – це люди, з якими вона може поділитися будь-якими проблемами та які завжди на її боці.

Вчіть сина чи дочку поважати своє тіло, зберігати здоров’я, піклуватися про себе. Це зміцнить його зв’язок із собою: “Це – моє тіло, воно існує”.

Також для запобігання селфхарму важливо, щоб у дитини було хобі. Наприклад, якісь гуртки, які вона відвідує із задоволенням. Там вона зможе розрядити свою енергію, напругу та негативні переживання через творчість – це гарна профілактика емоційного перевантаження.

Стоматит є неприємним захворюванням, здатним порушити здоров’я вашої дитини. Щоб не боятися розвитку стоматиту у дитини, слід знати, що це за захворювання і як воно лікується.

Що таке стоматит?

Стоматит — це запалення слизової оболонки порожнини рота. Стоматит може бути локальним (легкого ступеня тяжкості, який займає обмежену ділянку слизової оболонки) або поширеним (важким, що вражає всю поверхню слизової порожнини рота). Розрізняють такі види стоматиту:

• катаральний стоматит (проявляється припухлістю і почервонінням слизової оболонки порожнини рота);
• везикулярний стоматит (супроводжується появою в порожнині рота хворобливих бульбашок, заповнених запальною рідиною);
• ульнарний стоматит (з виникненням дефектів слизової оболонки — виразок).

Причини та симптоми стоматиту

Причини розвитку стоматиту у дитини включають інфекційні та неінфекційні фактори. Інфекційні агенти, що провокують розвиток стоматиту, представлені вірусами (вірус герпесу, ентеровіруси, вірус кору), бактеріями (скарлатина, сифіліс, гонорея), грибками (найчастіше роду Candida). До розвитку інфекційного стоматиту схильні діти раннього віку, які часто заносять в рот предмети, знайомлячись з навколишнім середовищем, а також діти з імунодефіцитними захворюваннями. Сприяти розвитку стоматиту може також порушення правил гігієни порожнини рота.

Неінфекційне запалення в порожнині рота може виникнути внаслідок хімічного або термічного опіку, травми, стоматологічних маніпуляцій, радіаційного впливу. Причиною розвитку стоматиту також може бути дефіцит вітамінів і мікроелементів.

У зв’язку з тим, що слизова оболонка рота і язика володіють великою кількістю чутливих рецепторів, стоматит завжди приносить дитині істотний дискомфорт. Симптоми стоматиту включають:

• біль у порожнині рота, що посилюється під час прийому їжі;
• печіння в роті (іноді на тлі візуально незміненої слизової оболонки рота);
• виразки в роті у дитини;
• бульбашки, заповнені рідиною, в порожнині рота (характерні для гострого герпетичного стоматиту);
• прояви стоматиту у дитини можуть виникнути на язику (у вигляді почервоніння або виразки);
• зниження апетиту;
• підвищення температури тіла;
• втрату ваги (стоматит у новонароджених і грудних дітей призводить до дискомфорту під час смоктання і відмови від їжі);
• дратівливість і примхливість (прояви стоматиту у маленьких дітей у вигляді неврозоподібного стану обумовлено тим, що стоматит викликає безперервний дискомфорт).

Як виглядає стоматит у дітей на початковій стадії?

Початковою стадією стоматиту є катаральний стоматит. Уражена ділянка слизової оболонки порожнини рота запалюється: стає припухлою (набряклою), гарячою і болючою на дотик, червоніє. Згодом можуть з’являтися бульбашки або виразки, запалення поширюється на всю порожнину рота.

Як знеболити стоматит у дитини?

У зв’язку з тим, що стоматит супроводжується дискомфортом і болем у порожнині рота, для полегшення стану дитини під час захворювання стоматит слід знеболити. Знеболювальні препарати за стоматиту у дітей призначає педіатр. Для зменшення болю за стоматиту застосовують спреї з анестетиками і знеболювальними засобами, а також знеболювальні препарати всередину. Для полегшення стану також рекомендується прохолодне пиття.

До якого лікаря звертатися за стоматиту у дітей?

Профілактикою, діагностикою та лікуванням стоматиту у дітей займається лікар-педіатр. Тільки лікар на підставі огляду може поставити діагноз і залежно від причини захворювання призначити кращий засіб від стоматиту у дітей. Під час огляду лікар візуально оглядає порожнину рота, оцінює колір, цілісність, набряк слизової оболонки, наявність висипу і нальотів у порожнині рота. Лікар також проводить повний фізикальний огляд.

Для уточнення природи стоматиту після загального огляду лікар може призначити додаткове обстеження. Можуть бути рекомендовані аналізи (клінічний аналіз крові, тест на ВІЛ, імунограма, мазки зі слизової оболонки порожнини рота для виконання посіву на флору і чутливість до антибіотиків).

Лікування стоматиту у дітей

Щоб швидко вилікувати стоматит у дитини, слід звернутися до лікаря за перших симптомів ураження слизової оболонки рота. Народні засоби від стоматиту у дітей застосовувати не слід.

Лікування стоматиту включає медикаментозні (з використанням лікарських препаратів) і немедикаментозні засоби. Немедикаментозне лікування стоматиту полягає у виключенні причини стоматиту (якщо вона відома), в раціональному догляді за порожниною рота (чищення зубів два рази на день, полоскання рота, використання зубної нитки для очищення міжзубних проміжків від залишків їжі).

Ліки від стоматиту у дітей випускаються у формі місцевих спреїв і мазей, розчинів для полоскання рота і таблеток для застосування всередину. Спреї та розчини для лікування стоматиту у дітей можуть містити знеболювальні, протизапальні та антисептичні компоненти. Щоб швидко вилікувати виразки в роті, також слід дотримуватися дієти з виключенням механічних (груба їжа) і хімічних (кисла, пряна їжа) подразників.

Меню за стоматиту має бути різноманітним і збалансованим. Продукти можна готувати на парі, варити або запікати в духовці. Нижче представлено приблизне меню на тиждень.

Важливо пам’ятати, що стоматит може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом хвороб внутрішніх органів. Для ефективного лікування стоматиту і пошуку причини розвитку захворювання не слід займатися самолікуванням, а необхідно звертатися по допомогу до лікаря за появи перших симптомів.

8 липня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з алергією, який вперше був проведений в 2005 році за рішенням Всесвітньої організації алергії і Всесвітньої організації імунопатології. В 2023 році темою цього Дня обрано: «Дитяча харчова алергія».  

Від різних форм алергії сьогодні страждає приблизно кожен третій житель нашої планети. Кожна третя дитина в країнах Європи страждає алергією, а кожен десятий – на бронхіальну астму. При цьому кожне десятиліття кількість хворих на алергію подвоюється. Це, за прогнозами фахівців, призведе до того, що в найближчі роки більше 50% населення Землі страждатиме від алергічних захворювань. 

За даними статистики в м. Харкові за 1 квартал 2023 р. вперше зареєстровано хворих: 

 – атопічний дерматит – 140 серед дорослого населення, 61 серед підлітків у віці 15-17 років і 256 серел дітей до 14 років; 

 – на бронхіальну астму – 346 дорослий, 0 підлітків та 25 дітей; 

 – алергічний риніт – 377 випадків серед дорослого населення, 86 підлітків та 182 дитини. 

Алергією називається стан підвищеної чутливості організму по відношенню до певної речовини або речовин (алергенів), що розвивається при повторному впливі цих речовин. Механізм алергії полягає в утворенні в організмі комплексів антиген-антитіло, які в свою чергу викликають викид клітинами біоактивних речовин (гістаміну та інших медіаторів запалення таких як серотонін, цитокіни, простагландини) і далі весь каскад їх впливу на організм. В результаті алергічної реакції нормальна захисна функція імунної системи перетворюється в деструктивну, пошкоджуючи власні тканини. 

До найбільш поширених алергенів відносяться: 

1. Побутові алергени: пил, в якому знаходяться мікроскопічні пилові кліщі і продукти їх життєдіяльності; цвілеві гриби; сухий корм для акваріумних рибок (дафнії); перо подушки; таргани і продукти їх життєдіяльності; 
2. Пилкові алергени: злакові (пилок тимофіївки, овсяниці); бур’ян (амброзія, пилок полину); дерев (пилок берези, вільхи, ліщини, клена, дуба). 
3. Харчові алергени: морепродукти (раки, креветки, мідії та ін.), молоко, яйця, злаки, мед, полуниця, цитрусові, шоколад, горіхи, кунжут і багато інших харчових алергенів. 
4. Епідермальні алергени: шерсть, слина, лупа, пух, перо. 
5. Лікарські алергени: антибіотики (ампіцилін, амоксицилін, цефаклор і ін.), анестетики. 
6. Фізичні фактори: вітер, тепло, холод, механічні подразнення. 

Зовнішні симптоми алергії – це результат дії біоактивних речовин, які при алергічній реакції виділяються в кількості, що в сотні разів перевищують норму.

Алергія може проявлятися місцевими реакціями або мати загальний характер. 

До місцевих симптомів відносяться: 

 – набряк слизової носа, чхання, рясні виділення з порожнини носа (алергічний риніт), 

 – сльозотеча, печіння, свербіж, почервоніння і набряклість очей і шкіри навколо очей, відчуття наявності стороннього тіла в очах (алергічний кон’юнктивіт); 

 – відчуття першіння в горлі, утруднений вдих, напади задухи, свистяче дихання, задишка, кашель при алергії, найчастіше сухий, надсадний. 

 – відчуття закладеності вух і зниження слуху через порушення дренажу євстахієвої труби; 

 – висип, почервоніння, свербіж шкіри в місці контакту з алергеном, можливо, також екзема (контактний дерматит); 

 – нудота, біль у області живота, метеоризм, діарея (харчова алергія).

У деяких випадках алергічна реакція може набувати системний характер та викликати стани, які небезпечні для життя: набряк Квінке та анафілактичний шок. При набряку Квінке розвивається набряк язика, піднебіння і гортані, що може привести до задухи. У разі анафілактичного шоку різко знижується артеріальний тиск, порушується кровопостачання життєво важливих органів, відзначається утруднене ковтання, різка блідість шкірі, холодний липкий піт, запаморочення, втрата свідомості. Це стани, які при відсутності невідкладної медичної допомоги призводять до летального випадку.

Для виявлення чинників, що провокують розвиток алергії, проводяться тести, які поділяються на: тести на шкірі, слизових оболонках (in vivo) та тести, засновані на визначенні реакції сироватки крові при взаємодії з алергеном (in vitro). 

Для уникнення розвитку алергічних реакцій необхідно мінімізувати контакт з алергенами, а саме: 

1. Не  вживати в їжу продукти, що містять сильні алергени, такі як коров’яче молоко, яйця, риба, горіхи, цитрусові, фрукти і овочі червоного і помаранчевого забарвлення та ін. 
2. Своєчасно і ґрунтовно лікувати соматичні захворювання (гастрити, дискінезії жовчовивідних шляхів, дисбактеріози кишечника, хронічні тонзиліти і т.д.). 
3. Вживати тільки ті медикаменти, які призначені лікарем, оскільки безконтрольний і у великій кількості прийом препаратів, особливо антибіотиків і жарознижуючих може сприяти розвитку алергічних реакцій. Доведено, що прийом 3 і більше медикаментів одночасно, збільшують ймовірність розвитку алергії до 25%, якщо більше 5 медикаментів – до 50%. 
4. Кімната людини, що страждає алергією, не повинна мати вовняних килимів і ковдр, пір’яних подушок, м’яких іграшок, книги повинні бути на полицях за склом і т.д. 
5. Перш ніж заводити будь-яку домашню тварину, потрібно обов’язково перевірити, чи немає алергії на його шерсть.
6. По можливості відмовтеся від прогулянок на природі вранці та вдень, коли дерева і рослини виділяють найбільшу кількість пилку; не виходьте з будівель у спеку та вітряну погоду; здійснюйте прогулянки у похмурі та дощові дні; користуйтеся на вулиці сонцезахисними окулярами; після повернення додому прийміть душ, промийте ніс та очі.

У кожної людини алергія індивідуальна, тому важливо своєчасно розібратися в її причинах, що має значення для ефективного лікування і профілактики алергічних хвороб.

У м. Харкові на базі алергологічного відділення КНП «Міська клінічна лікарні №27» ХМР (вул. Пушкінська, 41) надається стаціонарна і ургентна допомога дорослому населенню з гострою кропив’янкою, набряком Квінке, анафілактичним шоком, приступом бронхіальної астми. Допомога дитячому населенню надається в алергологічному відділенні КНП ХОС «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», розташованому за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 337а. 

14 червня 2023 р. В усьому світі вкотре відзначатиметься Всесвітній день донора крові. Офіційно оголошений Всесвітньою Асамблеєю охорони здоров’я щорічним заходом у 2005 році, цей День надає особливу можливість віддати шану добровільним донорам крові у всьому світі, подякувати за даровану людям кров, та привернути увагу всього світу до одного з найважливіших напрямків діяльності загального доступу до безпечної крові. Дата була обрана у честь дня народження Карла Ландштейнера (14.06.1868), австрійського лікаря, імунолога, який отримав у 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини.

Перше успішне переливання крові було проведено у 1881 році англійським акушером-гінекологом Джеймсом Бланделлом. Це врятувало життя жінки, у якої виникла післяпологова кровотеча.

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

В цей день ми висловлюємо подяку людям, які добровільно і безоплатно здають кров, необхідну для порятунку людського життя, і підвищуємо обізнаність про необхідність регулярного донорства крові для того, щоб забезпечити всім особам і громадам своєчасний доступ до безпечних та якісних продуктів донорської крові, що є невід’ємною частиною загального охоплення населення медичною допомогою і одним з ключових моментів ефективної системи охорони здоров’я.

У 2023 р. кампанія з нагоди Всесвітнього дня донора крові проходить під девізом «Здавайте кров, здавайте плазму, діліться життям і робіть це часто». У центрі її уваги – пацієнти, які потребують переливання крові протягом усього життя, та роль, яку може зіграти кожна людина, зробивши цінний подарунок у вигляді крові чи плазми. Крім того, наголошується на важливості регулярної здачі крові або плазми для створення стабільних і безпечних запасів крові та продуктів крові, доступних завжди і всім у всьому світі, щоб усі потребуючі пацієнти могли отримувати своєчасне лікування.

Кампанія має такі цілі:

• відзначити та віддячити людям, які здають кров, та стимулювати більше людей до того, щоб ставати донорами крові;
• стимулювати здорових людей до того, щоб регулярно здавати кров, настільки часто, наскільки це безпечно та можливо, щоб допомогти покращити якість життя пацієнтів, залежних від переливання крові, та зробити свій внесок у створення запасів безпечної крові в усіх країнах світу;
• підкреслити велике значення добровільного безоплатного регулярного донорства крові та плазми для забезпечення загального доступу до безпечних продуктів крові в усіх країнах; 
• мобілізувати уряди та партнерів щодо розвитку надання підтримки національним програмам переливання крові, їх зміцнення та фінансування на національному, регіональному та глобальному рівнях. Заходи, покликані популяризувати тему Всесвітнього дня донора крові цього року, можуть включати церемонії вшанування донорів, кампанії в соціальних мережах, спеціальні трансляції у засобах масової інформації, публікації в соціальних мережах за участю донорів крові, зустрічі та семінари, музичні та інші культурні заходи знак подяки донорам, а також розфарбовування знакових пам’яток у червоний чи жовтий колір. Країни рекомендують розповсюджувати в різних засобах масової інформації історії людей, зокрема пацієнтів, залежних від переливання крові, чиї життя були врятовані завдяки донорству крові або плазми, як один із способів стимулювання донорства.

  Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну докорінно змінило все наше життя. Незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива єдності, хоробрості, незламності. Наші захисники дивують увесь світ своїм завзяттям та бойовою майстерністю. Війна — жахіття з безліччу жертв та поранених.     Оперативний збір донорської крові — життєво необхідна можливість тилу врятувати якомога більше постраждалих. 

         Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці та цивільні, яким  ми можемо допомогти, здавши кров, котра рятує життя. Потреба в донорській крові лишатиметься стабільно високою аж до перемоги, і ми можемо зробити свій вклад у цю перемогу. Донорської крові потребують і цивільні, які постраждали від воєнних дій. Війна не скасувала і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів.

Достатня кількість безпечної донорської крові та її компонентів – пріоритет діяльності МОЗ України.

Донорська кров, її компоненти і препарати вкрай необхідні:

•    пологовим будинкам — для компенсації крововтрат породіль під час складних пологів;
•    військовим шпиталям — кров постійно потрібна хлопцям і дівчатам, які захищають нас;
•    хірургічним відділенням — переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій;
•    опіковим центрам — потрібні постійні трансфузії плазми як основної рідини, що допомагає відновитися після опіків різного ступеня;
•    онкологічним відділенням — дитина, яка лікується від онкозахворювання, потребує близько 40 донорів протягом всього лікування.

Кров та її компоненти потрібні:

• пацієнтам, які мають захворювання крові (анемія, гемофілія та інші);
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними;
• жертвам серйозних аварій, нещасних випадків, стихійних лих тощо.

Харківський обласний Центр служби крові безперебійно працює з перших днів повномасштабного вторгнення – «У війні немає свята. Твоя кров буде воювати». За цей час багато хто з харківʼян та жителів області зміг спробувати себе в ролі донора, щоб допомогти тим, хто готовий віддати життя за нас.

Сьогодні на Харківщині 95% запасів крові забезпечуються завдяки добровільним безоплатним донорам. Пріоритетним напрямком розвитку служби крові Харківської області є забезпечення закладів охорони здоров’я якісними та безпечними продуктами крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» є центральною, спеціалізованою установою, що здійснює заготівлю, переробку, зберігання донорської крові та її компоненті і виготовлених з них препаратів. Постійний аналіз використання компонентів донорської крові, визначення потреб лікувальних закладів та повноти їх забезпечення становить невід’ємну частину роботи служби крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» має сучасну, оснащену обладнанням європейського рівня операційну залу для забору крові. За Європейськими стандартами проведення скринінгу крові та її компонентів проводиться методами хемілюмінісцентного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). У практику роботи лабораторії Харківського обласного центру служби крові ці методи впроваджено для обстеження донорської крові на наявність маркерів гемотрансмісивних інфекцій і виконується на аналізаторах закритого типу ARCHITECT і2000sr та ПЛР на Roche Cobas S201 NAT с системою Hamilton. Введення в роботу зазначених аналізаторів дозволило підвищити рівень інфекційної безпеки компонентів донорської крові до стандартів Європейського Союзу та надало можливість централізовано обстежувати всю донорську кров, заготовлену в місті та області.

Сучасні сепаратори клітин крові «Амикус» та «Трима» дають можливість заготовляти високоякісні компоненти крові – «Тромбоцити, аферез». Переливання яких дозволяє отримати більш виражений та тривалий клінічний ефект при корекції тромбоцитопенії, в першу чергу в онкологічній та гематологічній практиці, а також проводити агресивні види хіміо- і променевої терапії, пересадку кісткового мозку.

Велика увага приділяється питанню вдосконалення автоматизованої системи управління служби крові (АІС), як передумови для розвитку єдиної загальнодержавної системи служби крові України. 

З метою забезпечення населення інфекційно безпечними компонентами перевага надається донорству та заготівлі крові або її компонентів від активних кадрових донорів. Показник донацій від активних кадрових донорів складає 53%. 

                         Як підготуватися до здачі крові?

•    Сдача крові – абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. В організмі дорослої людини є близько 5,6 л крові, за один раз забирають 450–470 мл — замало, щоб нашкодити. Організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм і складних природних умов, тому швидке відновлення закладено в нас біологічно.
•   Напередодні відмовтеся від жирної, смаженої, гострої та копченої їжі, молочних продуктів і яєць. Рекомендується солодкий чай, узвар, хліб, сухарі, сушки, відварні крупи, макарони на воді без масла, соки, морси, компоти, мінеральна вода, овочі, фрукти (крім бананів). Вранці обов’язково легко поснідайте.
•    Заборонено вживати алкоголь та енергетичні напої за 48 годин (2 доби) до процедури здачі крові, лікарські засоби за 72 години (3 доби). Не куріть протягом 2 годин до процедури та 2-3 години після. 
•    Після здавання крові відпочиньте протягом 10 хвилин, з’їжте легку їжу та випийте солодкий чай;
•    Протягом наступних 12 годин краще уникати інтенсивних фізичних навантажень.

            Ви можете стати донором крові:

• якщо Вам не менше 18 років;
• якщо Ваша вага не менше 50 кг;
• Ви не приймаєте постійно ліки й не маєте хронічних хвороб;
• приходьте просто з паспортом (можна Дія),
• після тату, операцій має минути 6 місяців.

Донорська кров заготовлюється винятково одноразовими системами. Вона обов’язково обстежується на гепатити «В» і «С», сифіліс, ВІЛ-інфекцію. Тому, здавши кров, можна не тільки допомогти хворим, а й безоплатно обстежитись на вище зазначені інфекції.

Донори, які безоплатно здали 40 максимально допустимих разових доз крові або 60 максимально допустимих разових доз плазми, отримують звання «Почесний донор України», їм видається відповідне посвідчення та нагрудний знак «Почесний донор України». Донори, які безоплатно здали кров або її компоненти 100 разів і більше, відзначаються державними нагородами. За історію донорського руху незалежної України понад 50 тис. українців отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнано гідними високого звання «Заслужений донор України». 

Що стосується питання роботи служби крові України в умовах війни, то на сьогодні КНП ХОР «ОЦСК» вжито максимальних заходів безпеки для Вас та для наших працівників з урахуванням національних та світових рекомендацій. 

Ви можете здати кров в м. Харків:

Харківський обласний центр служби крові 

(вул. Клочківська, 366)

Понеділок — п’ятниця: з 08:00 до 15:00

Субота: з 08:00 до 13:00

УСІ ПИТАННЯ: +380 (95) 570 47 66

КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І. Мещанінова» ХМР 

(пров. Балакірєва, 3А)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 057 725 81 64

+38 050 323 59 56

Збінська Марина Володимирівна 

ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» 

(в’їзд Балакірєва, 1)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 050 149 71 95 

+38 068 659 79 67

Зарудний Олег Олександрович 

КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР 

(вул. Краснодарська, 104)

Вівторок, середа, четвер, п’ятниця: з 08:30 до 11:00

+38 068 889 50 20

Аржанніков Іван Сергійович 

КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (просп. Олександрівський, 122)

Понеділок — п’ятниця з 08:30 до 11:30

+38 057 725 09 69

Тютюнник Ірина Вячеславівна.

Ви можете здати кров в Харківській області:

КНП «Красноградська центральна районна лікарня» (вул. Шиндлера, 87)

Через п’ятницю

16 та 30 июня з 08:00 до 12:00

+38 099 563 95 03

Фесенко Микола Олексійович

КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» (вул. Машинобудівників, 29)

щочетверга з 08:00 до 12:00

+38 057 457 71 03

Козлов Володимир Володимирович

КНП «Первомайська центральна районна лікарня» (вул. Світанкова, 3)

Через четвер

15 та 29 червня з 08:00 до 12:00

+38 066 160 40 04

Крестиліна Раїса Олексіївна

Відділення трансфузіології «Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенка»
щосереди з 07:00 до 11:30

+38 066 994 30 52

Мосенцева Валентина Віталіївна

КНП «Зміївська центральна районна лікарня» ЗРХО (Таранівське шосе 1Б)

Щовівторка з 08-00 до 12-00

+38 063 306 32 99

Гусейнова Наргіз Магерамівна

Бути донором – почесна і благородна справа!!! Робити добро легко!!!

Пам’ятайте: лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох пацієнтів! Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лих

Разом до Перемоги!

Лишай – це дерматологічні інфекційні захворювання схожої симптоматики, які викликаються вірусами або грибками.

Класифікуються залежно від збудника, локалізації та ступеня ураження шкірних покривів. Згідно зі статистикою ВООЗ, понад 70% дітей уражаються даним шкірним захворюванням, як у новонародженому віці, так і старше.

До групи лишаїв входять:

• лишай Жибера або рожевий лишай;
• стригучий лишай (найпоширеніша форма);
• оперізувальний лишай;
• червоний плоский лишай або лишай Вільсона;
• мокнучий лишай або екзема;
• простий лишай обличчя;
• лускатий лишай або псоріаз;
• висівкоподібний лишай.

Достовірно механізм зараження не виявлено, оскільки не кожна дитина, яка контактує з носієм патології, хворіє на лишай.

Існує низка чинників-каталізаторів, що збільшують ймовірність розвитку захворювання, серед яких:

• генетична схильність;
• захворювання органів травного тракту;
• ендокринологічні дисфункції;
• аутоімунні патології;
• гіперфункція потових і сальних залоз;
• стрес;
• фізичне перенапруження;
• переохолодження організму;
• приймання деяких лікарських препаратів тощо.

Пізнє виявлення плями лишаю нерідко призводить до того, що уражається все більша площа шкіри, спричиняючи свербіж, лущення та дискомфорт. Часто діти розчісують і травмують уражені ділянки шкіри, що сприяє приєднанню бактеріальної інфекції до основного захворювання.

Для того щоб виявити і вивести лишай зі шкіри дитини, необхідно звернутися до фахівця. Лікар, у компетенції якого перебуває діагностика і терапія лишаю у дітей – це дитячий дерматолог.

Крім лікування, важливе значення в усуненні та запобіганні рецидиву захворювання має профілактика.

Профілактичними заходами первинного або повторного виникнення лишаю слугують:

• зміцнення імунітету дитини (загартовування та ін.);
• дотримання норм гігієни (миття рук, миття приміщень з дезінфекційними засобами тощо);
• окремі індивідуальні речі (постільна та особиста білизна, посуд, іграшки тощо);
• часте прання одягу дитини, особливо після контакту з тваринами або хворими людьми;
• приймання душу, а не ванни для уникнення поширення інфекції;
• заміна синтетичного одягу на натуральний;
• зменшення перебування на сонці (тепло провокує зростання колоній грибка) тощо.

Як передається лишай?

Основними джерелами захворювання є вуличні коти та собаки, або предмети, що містять лусочки їхньої шкіри, уражені збудником – зоонозна форма. Однак, лишай може передаватися і від людини до людини – антропонозна форма передачі, а також за допомогою грибків, що мешкають у ґрунті – геофільний шлях передачі. Віруси ж, як причина лишаю, можуть тривалий час перебувати в організмі людини і тварин, і тільки при зниженні імунітету дитини спровокувати захворювання.

Лишай не завжди заразний. Так, дитяча мокнуча екзема виникає внаслідок інфікування мікротріщин шкіри, дерматозів або за наявності алергічної реактивності у батьків дитини. Згідно зі спостереженнями фахівців, алергічні захворювання матері (астма, риніт або нейродерміт) на 40% збільшують ймовірність виникнення екземи в дитини. А рожевий лишай Жибера нерідко є наслідком ГРВІ та не передається іншим людям.

Періодом високого ризику зараження лишаєм є весна-літо, адже більшу частину часу дитина проводить на вулиці та в контакті з іншими дітьми.

Контагіозними (заразними) видами лишаю є рожевий, стригучий і оперізувальний. Вони вимагають обов’язкової ізоляції дитини для попередження стрімкого поширення захворювання.

Не передаються червоний плоский, висівкоподібний лишай, а також псоріаз і мокнуча екзема.

Який вигляд має лишай?

Характер специфічної симптоматики лишаю залежить від виду збудника та особливостей реакції організму на патоген.

Так, стригучий лишай або трихофія викликається грибом трихофітоном і здебільшого вражає дітей до 14 років. Найчастішою локалізацією стригучого лишаю є шкіра голови та шиї, нігті та зона пахвових западин.

Ознаки трихофії:

• чітко обмежена червона або рожева пляма на волосистій частині шкіри;
• висока швидкість збільшення площі плями;
• набряк і висип (пухирці) на ураженій ділянці шкіри;
• поява білих лусочок на плямі лишаю;
• часта відсутність свербежу;
• порідіння волосся в зоні запаленої шкіри тощо.

Лишай Жибера (рожевий), ймовірно, спричиняється вірусом герпесу і локалізується переважно на спині, животі, на обличчі та в складках шкіри.

Ознаки рожевого лишаю:

• наявність однієї великої (материнської) плями, яка поступово збільшується в розмірі;
• пляма округлої форми з чіткими межами;
• суха шкіра, що лущиться, в центрі плями;
• свербіж шкіри.

Висівкоподібний або різнокольоровий лишай виникає у дітей внаслідок активності грибків Malassezia furfur і Pityrpsporum orbiculare, які локалізуються в роговому шарі шкіри та поступово охоплюють дедалі більші ділянки шкірного покриву. Здебільшого до цього типу захворювання схильна шкіра грудей, живота і спини, особливо у дітей з гормональними порушеннями (цукровий діабет, ожиріння та ін.) і гіпергідрозом (підвищена пітливість). Також цю форму захворювання можуть спровокувати: туберкульоз, лейкоз або ревматизм.

Ознаки висівкоподібного лишаю:

• на ранній стадії плями зеленуватого кольору без чітких меж, які потім трансформуються в жовтий, коричневий або рожевий колір;
• схильність утворювати велике вогнище ураження шкіри;
• лущення та свербіж, особливо на тлі стресу та гігієнічних процедур.

Оперізувальний лишай або оперізувальний герпес викликається вірусом герпесу, але в дитячому віці має форму вітряної віспи або вітрянки, до якої виробляється довічний імунітет.

Етіологія червоного плоского лишаю достовірно не встановлена, він локалізується як на шкірі зап’ясть, живота, грудей, так і на слизових оболонках.

Ознаки червоного плоского лишаю:

• плоскі вузлики на шкірі червоного або фіолетового кольору, схильні до утворення великих вогнищ патології;
• блідо-рожеві плоскі вузлики на слизових покривах;
• свербіж і чутливість уражених ділянок шкіри;
• деформація нігтьової пластини, з подальшим її руйнуванням.

Простий лишай обличчя або суха стрептодемія виникає через активність стрептокока і локалізується переважно на обличчі, але також на шкірі сідниць, кінцівок і спини.

Ознаки простого лишаю обличчя:

• округлі рожеві плями, що лущаться, до 4 см у діаметрі;
• відсутність свербежу;
• зникнення плям під впливом ультрафіолету;
• наявність тимчасової депігментації в місці плям лишаю.

Як розпізнати лишай у дитини?

Оскільки існують різні типи захворювання, проводиться диференціальна діагностика, яка зазвичай включає:

• дослідження зішкрібу шкіри під мікроскопом;
• люмінесцентні проби (характерна флюоресценція уражених ділянок);
• серологічний тест (аналіз крові на наявність антитіл до збудника);
• бакпосів на мікрофлору;
• біопсію шкіри;
• огляд під лампою Вуда;
• дослідження морфології клітин тощо.

Під керівництвом лікаря одужання настає досить швидко, а дотримання всіх його рекомендацій мінімізує ймовірність виникнення рецидивів захворювання.

Різні форми лишаю мають схожі клінічні ознаки. Зазвичай першим симптомом захворювання є поява плями на шкірі дитини переважно рожевого кольору. Надалі з’являється наступна пляма на сусідній ділянці шкіри, які можуть зливатися. Крім утворення плям, інфікована шкіра починає лущитися і свербіти, у деяких випадках у дитини підвищується температура тіла і збільшуються лімфовузли.

Серед найімовірнішого місця розташування плям лишаю виділяють:

• верхні кінцівки;
• шкіра голови;
• живіт;
• локалізація потових залоз тощо.

Чим небезпечний лишай у дітей?

Найбільшу небезпеку для дітей мають такі наслідки лишаю:

• приєднання бактеріальної інфекції;
• поширення патології на внутрішні органи (кістки, мозок тощо);
• розвиток імунодефіциту.

Однак, ступінь і характер ускладнень після захворювання залежать від виду лишаю. Так, рожевий лишай протікає без побічних ефектів і не викликає погіршення здоров’я дитини. Трихофітія призводить до утворення залисин, а висівкоподібний, стригучий і червоний лишаї викликають приєднання вторинної інфекції, що значно ускладнює лікування.

Оперізувальний лишай може спровокувати постгерпетичну невралгію, а також:

• порушення рухової активності рук і ніг;
• зниження і часткову втрату чутливості кінцівок;
• запального процесу в структурах ока (очне яблуко, рогівка та ін.);
• запалення тканин внутрішніх органів (печінка, оболонки спинного і головного мозку та ін.).

До якого лікаря йти якщо в дитини лишай?

Як ми вже згадували, лікар, який займається діагностикою та лікуванням дерматологічних захворювань – це дерматолог. Оскільки будова та функціонування шкіри маленької дитини суттєво відрізняється від шкіри дорослого, постановкою діагнозу має займатися саме дитячий дерматолог.

Особливостями шкіри дітей, які зумовлюють високу чутливість до зовнішніх подразників і патогенів, є:

• товщина шкіри (у дорослої людини вона втричі товща);
• пухкий епідерміс;
• відсутність еластичних волокон;
• слабка здатність утворювати пігменти шкіри (низька захисна функція);
• невисокий ступінь терморегуляції тощо.

Захворювання шкіри та її придатків (волосся і нігті) може бути наслідком різних патологічних процесів у дитячому організмі (системні або аутоімунні захворювання, та ін.), тому нерідко може знадобитися додаткова консультація дитячих невролога, імунолога, інфекціоніста або інших фахівців.

Який буває лишай у дітей?

Найчастіше у дітей виявляють: оперізувальний, стригучий і різнокольорові (висівкоподібний, рожевий, червоний) типи лишаю.

Як вилікувати лишай у дитини?

Для того щоб результативно позбутися лишаю, необхідно звернутися до лікаря. Самолікування та безконтрольне використання лікарських препаратів і засобів народної медицини можуть значно зашкодити здоров’ю дитини, а заразні форми захворювання в обов’язковому порядку потребують припинення контакту з іншими дітьми та ізоляції дитини.

Тривалість і склад курсу терапії залежить від типу патології та ступеня її вираженості.

Зазвичай для лікування лишаю мікотичного походження використовують системні протигрибкові препарати, локальну терапію антимікотичними гелями/мазями, полівітамінні комплекси та імуномодулятори. Після курсу лікування проводять аналіз на гриби (мікроскопічний аналіз на патогенні гриби), тричі негативна проба слугує індикатором повного одужання.

Лишай вірусної етіології передбачає застосування противірусних засобів і препаратів для дезінтоксикації організму.

Для зменшення свербежу за патології, як грибкового, так і вірусного походження ефективні антигістамінні та протизапальні (кортикостероїдні мазі) препарати.

Так, для лікування рожевого лишаю нерідко буває достатнім застосування УФ-терапії, дотримання гіпоалергенної дієти (яка не містить тваринного білка) і носіння одягу з натуральних тканин. Для зменшення свербежу шкіри рекомендуються мазі, що знижують її чутливість. Заходи профілактики лишаю Жибера включають своєчасне лікування ГРЗ, ГРВІ, а також повноцінний догляд за порожниною рота (лікування карієсу, захворювань ясен і горла). Важливо не допускати переохолодження дитячого організму і вчасно приймати вітамінні комплекси.

Терапія оперізувального лишаю передбачає прийом препаратів-активаторів імуногенезу, противірусні та седативні засоби. Також ефективним є місцевий вплив УЗ, УФО або лазера на уражені ділянки шкіри, за необхідності проводять рефлексотерапію або новокаїнову блокаду (за інтенсивного больового синдрому).

Для закріплення ефекту від лікування рекомендується змінити раціон і включити в нього продукти, що містять біофлавоноїди й антиоксиданти (вишня, яблука, лохина тощо) і збагачені вітаміном Е (жирні сорти риби, волоські горіхи та ін.). Також важливо не допускати розчісування бляшок лишаю і дотримуватися гігієни.

Для усунення висівкоподібного лишаю ефективним є вплив протигрибкових засобів місцевого та системного застосування. Раціон бажано збагатити продуктами, що містять залізо (яблука, сочевиця тощо), а також молочними та рослинними стравами.

Стригучий лишай добре піддається лікуванню місцевими протигрибковими та йодовмісними препаратами, але в разі сильного запалення рекомендовано приймання антимікотиків всередину. Також для терапії цієї патології потрібно приймати вітамінні комплекси та імуномодулятори. Волосся на уражених ділянках необхідно збривати або зістригати.

Червоний плоский лишай лікується за допомогою ПУВА-терапії (застосування фотосенсибілізаторів), приймання кортикостероїдів і протималярійних препаратів.

Існує низка продуктів, які слід обмежити в разі захворювання будь-яким із типів лишаю, а саме:

• мандарини;
• копченості;
• консерви;
• солодощі (особливо кремові торти);
• чай і какао.

Серед продуктів, що полегшують симптоматику захворювання і прискорюють одужання, виділяють зелені овочі, молочні продукти і зернові каші.

Однак, будь-які дії мають проводитися під наглядом і зі схвалення лікаря. Своєчасне звернення до фахівця значно прискорює одужання і дає змогу попередити ризик розвитку рецидиву патології.